•                                                                                               

   

   

   

   

  ПАМ’ЯТКА
  з техніки безпеки для здобувачів освіти

   

  Правила дорожнього руху для здобувачів освіти:

  • по тротуарах і пішохідних доріжках варто рухатись дотримуючись правого боку;
  • переходити проїжджу частину варто тільки по пішохідних переходах, зокрема, підземних і наземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;
  • у місцях з регульованими рухами, слід керуватися сигналами регулювальника чи світлофора;
  • чекати на транспортний засіб тільки на зупинках, тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;
  • категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, а також перебувати поблизу залізничних колій без супроводу дорослих;
  • по проїжджій частині дороги на велосипеді можна рухатись тільки дітям, які досягли 16-ти років; заборонено виїжджати на проїжджу частину на інших засобах для катання (скейтборд, самокат, ролики тощо), обирати місце для катання слід на дитячих майданчиках.

  Правила щодо запобігання правопорушень та насильства над дітьми:

  Школярам заборонено:

  • розмовляти чи вступати в контакт із незнайомцями, особливо – не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками поліції. Слід одразу кликати на допомогу дорослих й швидко йти до людей.
  • підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу.
  • перебувати без супроводу дорослих на вулиці. Дітям до 10-ти років – до 20:00, дітям до 14-ти років – до 21:00, до 18-ти років – до 22:00.
  • відчиняти двері дому навіть представникам правоохоронних органів.
  • перебувати з тими, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми.
  • заходити в під’їзд, ліфт із незнайомими людьми;
  • вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень.

  Правила для дітей щодо запобігання нещасних випадків, травмування, отруєння:.

  Категорично заборонено:

  • перебувати біля водойм без супроводу дорослих;
  • вживати алкоголь, наркотичні засоби, тютюнові вироби, стимулятори;
  • брати в руки, нюхати, їсти незнайомі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння;
  • підходити до обірваних, обвислих проводів або проводів, що стирчать, а особливо, якщо від них іде гудіння – ці проводи можуть бути ще підживлені електрострумом;
  • спускатися в підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища   – там може бути отруйний газ;
  • перебувати біля будівельних майданчиків, кар’єрів, закинутих напівзруйнованих будівель;
  • вступати у контакт з незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих на сказ тварин.

  Досить часто під час канікул через свою необачність та незнання правил пожежної безпеки, діти можуть наразити на небезпеку не тільки себе, а й інших.

  Правила пожежної безпеки для школярів:

  • заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, які можуть спричинити пожежу;
  • користуватися газовою плитою вдома слід тільки зі спеціалізованим електричним приладом для вмикання і лише під наглядом дорослих;
  • не наближатися до електроприладів, музичної апаратури, що живляться струмом.
  • під час участі в масових заходах не кричати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не створювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, виконувати правила пожежної безпеки;
  • у разі пожежної небезпеки: наявності вогню, іскріння, диму – потрібно негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу.

  Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціальних установах, приміщеннях, транспорті, учні повинні виконувати чіткі правила безпеки.

   

   

  Правила для дітей щодо запобігання інфікування на COVID-19, ГРВІ та інші вірусні захворювання:

  Школярам рекомендується:

  • уникати великого скупчення людей та близького контакту з тими, хто має кашель;
  • часто мити руки з милом, дезінфікувати їх; не торкатись обличчя брудними руками та використовувати медичні маски;
  • постійно провітрювати приміщення та дотримуватися постільного режиму;
  • не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити;
  • не вживати самостійно медичних медикаментів чи препаратів, які не рекомендовані лікарем.
  • проводити достатню кількість часу на свіжому повітрі (молодшим школярам варто бути на повітрі не менше ніж 2-2,5 години, старшим – годину-півтори).

   

    

  Консультації для батьків

   

  ---

  Найпоширеніша причина, по якій батьки віддають у дитячий садок дітей, пов'язана з тим, що мама змушена виходити на роботу. Зазвичай це трапляється, коли закінчується відпустка по догляду за дитиною. Але, на жаль, не всі діти схильні до таких змін у своєму житті.

  Якщо дитина не хоче ходити в дитячий садок, що робити?

  Серйозною проблемою для батьків стає період адаптації дитини до нових умов. Фахівці ділять дітей на три групи по пристосуванню до дитячого садка. Дітлахи, у яких в період адаптації починаються нервово-психічні розлади і часті простудні захворювання, відносяться до першої групи. Діти, які часто хворіють, але явні ознаки нервового перенапруження в них не спостерігаються, входять у другу групу, а третю групу складають діти, що пристосовуються до садка без ускладнень.

  У дитячий садок починають приймати дітей з півтора року, але найбільш підходящим віком вважається 3 роки. Хоча і в цьому віці адаптація до дитячого саду процес не швидкий. Середня його тривалість становить близько місяця. Коли дитина тільки починає ходити в садок, небажання йти, страхи і так далі - цілком зрозумілі. Звичайно ж, умови перебування в дошкільному навчальному закладі відрізняються від домашніх. У дитячому садку дитина вже не в центрі уваги, як вдома, вихователь і нянечка розподіляють свою увагу рівномірно на всіх дітей. Дитину лякає нова обстановка, велика кількість незнайомих людей і, найголовніше, відсутність любої матусі, поряд з якою малюк почуває себе захищеним. Ці причини і викликають психічний стрес, який виражається плачем.

  Щоб адаптаційний період пройшов менш болісно і швидше, дитину потрібно підготувати заздалегідь. Дитина повинна звикнути до необхідності відвідувати дитячий садок. Від того, наскільки дитина буде краще знати те, до чого готуватися, чого очікувати, залежить готовність дитини до зустрічі з новим колективом, з новими умовами.

  Спочатку, по можливості, мама повинна зменшити час перебування зі своєю дитиною. Наприклад, на прогулянки нехай ходить тільки тато, частіше залишайте малюка з бабусею і йдіть у своїх справах.

  Також потрібно більше і частіше розповідати дитині про дитячий садок, зводити її туди, щоб у неї склалося уявлення про нього.

  Режим дня малюка постарайтеся наблизити до такого, який у дитячому садку, за кілька місяців до вступу в нього.

  Для того, щоб дитина звикла до спілкування з іншими дітьми та дорослими, вибирайте для прогулянок дитячі парки та майданчики, походіть в дитячі центри на розвиваючі заняття. Намагайтеся частіше ходити в гості, на свята, дні народження друзів.

  Постарайтеся познайомитися з вихователями групи заздалегідь і розкажіть про індивідуальні особливості вашої дитини.

  Не можна віддавати дитину в садок відразу після перенесеної, навіть несерйозною хвороби. Він повинен ще набратися сил, інакше величезне адаптаційне навантаження може вилитися дуже важкими наслідками в плані фізичного і психічного здоров'я.

  Після того, як ви привели дитину в садок і залишили одну, то обов'язково заспокойте її, сказавши, що ви за нею через деякий час повернетеся.

  У перші дні потрібно приводити дитину з ранку на 1,5-2 години, тому в перші місяці не виходьте відразу на роботу. Потім можна залишити на сніданок разом з іншими дітьми, ще через кілька тижнів можна спробувати залишити на денний сон. Такий поступовий режим звикання найчастіше не викликає у дитини стресового стану.

  Постарайтеся розлучатися з дитиною легко і швидко. Інакше ваше занепокоєння може передатися і дитині. Якщо дитина важко розлучається з мамою, то відводити її має тато. Тим паче стриманості у чоловіків більше, а чутливості менше, ніж у жінок.

  Можна вибрати разом з малюком улюблену іграшку, яка буде ходити разом з ним кожен день в садок і знайомитися там з іншими іграшками. А після садка спитайте іграшку, що з нею відбувалося в дитячому садку, з ким вона познайомилася і дружила, хто її засмутив, чи не нудьгувала вона по дому. Це допоможе вам дізнатися про те, як малюкові вдається звикнути до садка.

  Позитивний результат може дати гра в дитячий садок, де яка-небудь з іграшок буде самою дитиною. Подивіться, що буде робити і говорити ця іграшка, навчіть її разом з дитиною заводити друзів і вирішіть проблеми дитини через неї.

  Може скластися така ситуація, що дитина не хоче ходити до конкретного вихователя. Якщо це повторюється щодня, то спробуйте дізнатися наскільки претензії дитини обґрунтовані , чи дійсно вихователь погано поводиться з малюком, кричить і лається на дітей. Якщо ж це не так, то поговоріть з вихователем про це. Хороший і грамотний вихователь повинен постаратися знайти підхід до вашої дитини. Якщо ж через деякий час ситуація не зміниться і дитина як і раніше не хоче йти до цієї виховательки або слова дитини підтвердилися, то постарайтеся перевести дитину в іншу групу. Не допускайте того, щоб ваша дитина страждала і спілкувалася з неприємними людьми, адже в садочку дитина буде проводить більшу частину часу.

  Якщо дитина вже давно ходить в дитячий садок, а потім раптом ні з того, ні з сього відмовляється, то спробуйте з'ясувати причину цього. Можливо, малюк на когось образився чи втомився від раннього підйом з ранку. Якщо причина несерйозна, то через деякий час він знову захоче в дитячий садок.

  Якщо ж його "нелюбов" до садочку наростала з часом і потім стала хронічною, то швидше за все справа в тому, що дитині  там нудно, заняття для нього нецікаві. У цьому випадку  навчіть дитину самій розважати себе, нехай бере з собою свої улюблені ігри та іграшки.

  У будь-якому випадку відмовитися від дитячого саду потрібно, якщо:

  - дитина відвідує садок більше 4-6 тижнів, але так і не звикла, активно відмовляючись туди ходити;

  - поведінка дитини стала агресивною;

  - нервовий стрес у дитини, що супроводжується енурезом, нічними страхами і  ін.

   

  Як заклопотаним батькам знайти час на дитину

   

  Кожна родина, мріючи про дитину, уявляє, якими чудовими батьками вони стануть своєму синові або доньці. У своїх мріях ми бачимо, як будемо день і ніч грати зі своїм малюком, облаштовувати йому кімнату, купимо всі іграшки світу, прочитаємо безліч книг, передамо свої знання і вміння. А головне – будемо уважними, терплячими і дбайливими мамусями, які здатні вчасно побачити проблеми і прийти на допомогу, з легкістю завоювати довіру і любов улюбленого чада. Але, коли в нашому житті з’являється малюк, часто реальність вносить свої корективи.

   

           На роботі часто доводиться затримуватися, тому що справ дуже багато, а грошей на всю красу життя як завжди не вистачає.

   

           Після важкого робочого дня ваша дитина замість того, щоб порадувати батьків гарною поведінкою, влаштовує сцени, колупається в тарілці, не хоче прибирати іграшки, а всі ваші спроби відправити його в ліжко обертаються справжнім скандалом, в якому страждаєте не тільки ви і дитина, а й сусіди.

   

           Вас все частіше відвідують думки, що щось у вашому житті не так, раз замість радості спілкування з власним чадом ви придбали тільки клопіт. Як же досягти такої бажаної гармонії у спілкуванні зі своєю дитиною? Адже це просто необхідно, і не тільки вам, а й самому малюкові.

   

  У житті нам завжди доводиться робити вибір. Відмовившись від кар’єри, ви не зробите свою дитину щасливою, але іноді треба по можливості не переробляти понад графіку і з чистою совістю прийти раніше додому. Проводячи час у дитячому садку увесь робочий тиждень, дитина має велику потребу в батьківському теплі й увазі, і вечірні капризи зайве тому підтвердження.

   

   Якщо ви дійсно любите свого малюка, то вам варто вже сьогодні замислитися над тим, як часто ви проводите з ним час (не рахуючи приготування обідів, душа перед сном і дорогу в садок). Як часто ви граєте разом, гуляєте, просто розмовляєте? Як правило, після детального аналізу батькам стає соромно. Замість того, щоб витрачати час на докори сумління і жалкувати про нездійснене, краще не гаючи ні хвилини почати діяти.

   

           Ось кілька пропозицій для тих, хто бажає з користю для себе і дитини змінити життя на краще:

   

  1. Навіть якщо ви дуже зайняті, час на дитину має бути завжди!

   

   Важкий робочий день відкладає свій відбиток. Тому постарайтеся, приходячи додому, залишати за порогом турботи і справи, пов’язані з роботою. Придумайте для себе ритуал, який допоможе звільнитися від важких думок, розслабитися і заряджати силами і енергією на вечір у колі родини.

   

   Наприклад, можна прийняти душ з аромомаслами або полежати 10 хвилин на ліжку під звуки природи або улюбленої музики. Для когось  відмінним способом розслаблення є ванна для ніг і кухоль чаю з лимоном. Головне, щоб цей ритуал міцно увійшов у ваше життя і допомагав відновленню сил.

   

           2.Навчіться довіряти йому. Частіше говорите про те, що без нього у вас вийшло б не так добре. Малюк відчує свою значущість, отримає необхідні в житті навички, а головне – проведе час з вами.

   

   Якщо правильно організувати процес, вчасно пояснити і показати, що потрібно від дитини, то найближчим часом у вас в будинку з’явиться чудовий помічник. Головне – не лаяти його і не дратуватися, якщо щось вийде не зовсім добре, адже це всього лише робочий момент. Чим раніше ви знайдете час на навчання, тим швидше маля стане самостійним.

   

           3. Чудово, якщо кожен вечір вся родина буде збиратися разом і грати в лото або іншу настільну гру, добре, що в наш час є з чого вибрати. Запропонуйте дитині помалювати або поліпити з пластиліну.

   

   Часто батьки уникають цих занять, тому що вони досить клопітні. Обладнайте місце спеціальної клейонкою, малювати і ліпити можна на кухні, щоб не постраждали килимові покриття. Пам’ятайте, що радість дитини від цікавого заняття коштує того, щоб зайвий раз помити підлоги! Адже немає нічого зворушливішого, ніж з любов’ю подарований вам перший малюнок донечки чи синочка.

   

  4. Нехай у вашій родині традиційним стане вихідний, проведений в колі сім’ї. Дитина із задоволенням візьме участь у тематичному дні.

   

   Наприклад, проведіть суботу в жовтому кольорі: ви можете надіти жовті речі, надуйте жовті кулі, посмажте на сніданок жовту глазунью, налийте у склянки апельсиновий сік. Пошукайте разом з дитиною всі картинки з жовтим кольором в улюбленій книжці з дитячими віршами. Знайдіть згадки цього кольору в самих віршах або казках. Купіть жовту крейду і намалюйте разом з дитиною сонечко на асфальті.

   

   Ще ви можете пограти в туристів. Для цього разом з дитиною зберіть рюкзаки, намалюйте список необхідних речей. У міру збору викреслюйте зі списку зібране. Не забудьте зробити разом смачні бутерброди, взяти з собою компас і навчити малюка його використовувати. Не зайвим буде намалювати план маршруту і разом з дитиною шукати дорогу, орієнтуючись по знайомих для нього місцях. Візьміть фотоапарат. Такий день ви запам’ятаєте надовго.

   

   Якщо проявити фантазію, придивитися до перевагам малюка, то можна придумати відмінні спільні розваги. Повірте, у дитини просто не залишиться часу на капризи, а у вас – на зайві переживання.

   

           5. Варто придумати систему заохочень за гарну поведінку та допомогу батькам. Для цього можна використовувати дошку з магнітиками, набравши певну кількість яких можна отримати подарунок – цікаву книжку, іграшку, диск з мультфільмом або щось інше. Цим ви привчите дитину до обов’язків, вирішите проблему з поведінкою, заощадите свій час на вмовляння.

   

   6. Частіше розмовляйте з малюком, він повинен знати, що ви завжди готові його вислухати, так він почне довіряти вам, і ви уникнете багатьох проблем у майбутньому. Хваліть дитину, давайте оцінку його вчинків, пояснюйте йому свої дії.

   

   Життєві проблеми і труднощі не повинні позначатися на вашому малюку, адже він найдорожче, що у вас є. Пам’ятайте про це, і миле дитяче «я тебе люблю» перед сном стане найкращою нагородою за ваші старання!

   

   

  ПАМ'ЯТКА ДОРОСЛОМУ!

  Ми дивимося на дітей щодня, своїх рідних або вихованців. А от чи бачимо ми їх, а тим паче чи розуміємо? Усім небайдужим дорослим, дорослим, які прагнуть розуміти дітей і бути зрозумілими, пропонуємо пам'ятку.

  ЗРОЗУМІЙ МЕНЕ!

   

  

  Вплив телебачення на розвиток дитини

          

           Нині процес спілкування батьків і дитини ускладнений. Адже телебачення займає весь вільний час, роблячи дітей адитивними й залежними. Перегляд телевізійних передач, реклами, мультфільмів негативно впливає на емоційний фон і поведінку дитини.

           Теорії, в яких доводиться, що захоплення телебаченням спричинене чимось одним, і що це захоплення можна усунути простим педагогічним втручанням або забороною, - неправильні.       Вплив засобів масової інформації на життя родини зростає через зайнятість батьків, через небажання відстежувати якість інформації, що призводить до ослаблення батьківського впливу на дітей.     Засоби масової інформації впливають на загальний стан дитини: спричиняють зниження фізичної та соціальної активності, появу неусвідомлених страхів, пов’язаних, наприклад, із переглядом художнього фільму, формування сумнівних цінностей, схильність долати проблеми наодинці.

  Давайте ж подивимося, як впливає на розвиток дітей «блакитний екран»?

  У віці від 1,5 до 3 років діти надзвичайно швидко опановують мову завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Задоволення, яке одержує дитина від слухання, спонукає її щоразу наближатися до дорослого й насторожувати свій слух. Водночас дитина в цьому віці активізує власне вербальне спілкування, постійно звертаючись до дорослого: запитує, намагається зрозуміти відповіді. Батьки, які повністю залишають дитину з телевізором, можуть не помітити пагубного впливу телеекрану на розвиток дитини. Проведені Британськими вченими дослідження дітей у віці від 2 до 5 років довели існування прямого зв’язку між залученням дитини до телевізора й погіршенням комунікативних здібностей. Однобічність контакту з телевізором, коли він «розмовляє» з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками й дорослими, вона пізніше починає говорити.

  Досягнення сучасного телебачення у спецефектах, формах і способах залучення глядача призводить до того, що надмірний перегляд телепередач може спричинити перевтому й перезбудження дитини: вона стає млявою, примхливою і дратівливою. Оволодіння сприйняттям виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Приблизно у 2 роки підставою для виокремлення предметів стають багато істотних і несуттєвих ознак: зорові, слухові, тактильні. Якщо дитина сидить кілька годин біля екрану, вона втомлюється, і при цьому енергія реалізується не природним шляхом, а переростає в незадоволення, роздратування, агресію. Від народження до 1 року остаточно формується зір: підвищується його гострота, координація, сприйняття кольору, зіниці вчаться адаптуватися до змін освітлення – у цей період зайві навантаження на очі небажані. Телевізор для дитини – яскрава пляма, рухома картинка зі звуком.

  У ранньому віці відбувається становлення розумової діяльності. Основну роль у формуванні всіх здібностей у ранньому віці відіграє сприйняття. Від нього залежить поліпшення пам’яті, мови, мислення й рухів. Хронологічно формування у дітей наочно-образного мислення починається в кінці раннього віку за часом збігається з двома подіями: становленням елементарного самопізнання і початком розвитку здатності до довільної саморегуляції. Супроводжується  все це розвиненою уявою. Коли джерелом інформації стає телевізор, малюк одержує вже готові образи. Через те, що дитина зазвичай відтворює дії й ситуації, запозичені від дорослих, уява в цей період працює скоріше як механізм, а не як активна діяльність. Тому перегляд телепередач з усім звуковим і колірним різноманіттям може перешкодити вияву фантазій і творчості дитини.

  Під час перегляду телевізора маля не дуже розуміє сюжетні перипетії, але основну думку воно засвоює й ідентифікує себе з тим, що відбувається на екрані. Найшкідливішими для психіки дитини є не випуски новин і навіть не бойовики з кров’ю та бійками, а популярніфільми-катастрофи:

  цивілізація гине, на вулицях міста з’являються потвори, на Землю нападають інопланетяни. Такі жахи всесвітнього масштабу здатні викликати в дитини різні страхи, нічні жахи і стати причиною нервовості й агресивності.

           Не слід дозволяти дитині переглядати і фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко відрізняти вигадку від реальності, а особливо в напружені моменти забувають, що все, що відбувається на екрані, насправді не існує. Згодом дитина не буде обмежуватися пасивним переглядом – обов’язково підуть голосні коментарі й попередження героїв про небезпеку, плач. Щоб запобігти такій бурхливій реакції, можна урізноманітнити репертуар домашнього «відеосалону» музичними мультфільмами.

          У випадку відсутності контролю батьків за змістом і часом перегляду кінопродукції, телебачення негативно вплине на розвиток дитини. Буде спостерігатися:

  1. Зниження фізичної, інтелектуальної та соціальної активності. Коли дитина дивиться телевізор, вона втрачає інтерес до інших видів діяльності.

  2. Агресивна поведінка: жорстокість, агресивність телегероїв підвищують агресивність дитини в житті.

  3. Поява страхів: дитячій свідомості властиво все сприймати буквально. Екран має ту ж силу, що й реальні події. Навіть якщо дитина не боїться «страшних» героїв під час перегляду, вона може згадати побачене потім і злякатись уві сні. Діти починають розуміти різницю між реальністю й вигадкою тільки в шкільному віці.

  4. Зниження соціальних цінностей. Деякі передачі пропагують терпимість, уміння ділитися, доброту й чесність.

  5. Невміння долати проблеми. Дитині, повністю відданій телевізору, згодом важче приймати рішення, нелегко долати труднощі.

  6. Затримка інтелектуального розвитку та соціальної адаптації.

  7.Слабкий розвиток уяви і творчих здібностей. Візуальна інформація простіша для сприйняття і, за рідкісними винятками, залишає мало місця для міркувань і творчих ідей.

  8. Ослаблення зв’язків із родиною та зовнішнім світом.

  Є й інший аспект впливу телебачення на життя дитини. Важливо, щоб вони дивилися телепередачі разом із батьками. У цьому випадку телебачення стає корисною методичною допомогою в навчанні, а також приводом для дискусій з різних питань, однак, за умови правильного використання всього матеріалу передачі. Можна зменшити негативний ефект телевізора за допомогою ретельного регулювання перегляду передач:

  1. Установлення меж. До 18 місяців діти взагалі можуть обходитися без телевізора. З 18 місяців півгодини в день – цілком достатньо, починаючи з 2 років – не більше 1 години.

  2. Дотримування обмежень. Планування діяльності дитини після перегляду передачі.

  3. Правильне планування часу.

  4. Спільний перегляд телепрограм дає змогу корегувати побачене, пояснювати вчинки героїв.

  5. Творчий підхід може виявитися в переказуванні побаченого дитиною або в зображенні малюнків на теми побаченого.

  6. Уникнення використання телевізора як винагороди або покарання, тла чи засобу розслаблення.

  7. Активна протидія негативній інформації з телеекрану.

  8. Формування позитивних цінностей за допомогою пояснення негативних учинків героїв телепередач.

   

           Щоб оцінити взаємини в трикутнику «Дитина – батьки – телевізор» спробуйте відповісти на запитання тесту, наведеного нижче:

   1. Чи переглядає ваша дитина телевізор більше ніж півгодини на день?

   2. Чи швидко вона погоджується відійти від «блакитного» екрана?

   3. Чи можете ви сказати, що у вас особисто є проблеми з телеманією?

   4. Чи багато реклами бачить ваш малюк по телевізору?

   5. Чи дивиться дитина новини, нехай навіть у фоновому режимі?

   6. Чи часто буває так, що дитина переглядає телепередачі, що не відповідають її віку?

   7. Чи можете ви сказати, що знаєте не всі улюблені телепередачі своєї дитини?

   8. Чи є у вас «дорослі» телеканали, які ви так і не заблокували для дитячого перегляду?

   9. Чи караєте ви дитину «відлученням» від телевізора?

   10. Чи трапляється, що дитина без дозволу вмикає телевізор у будь-який час, коли їй заманеться?

           Якщо ви відповіли схвально більше ніж на два запитання, отже, у вас є привід говорити про те, що в дитини телезалежність і слід вживати заходи для того щоб позбавити дитину від цієї залежності.

   

  

Безпека життєдіяльності

ХХІ століття, на відміну від попереднього, буде ще більш науково-технічно прогресивним. І цей прогрес несе з собою як багато позитивного, так і цілий ряд небезпек техногенного, природного, біологічного характерів тощо.

Основне завдання сім’ї, навчального закладу - виховання з раннього дитинства громадянина, який здатний самостійно й свідомо протистояти небезпекам різного характеру, що дозволить йому активно брати участь у суспільному житті, відстоювати основні принципи безпечного життя, діяльності та відпочинку. Діти повинні знати про світ небезпек, який їх оточує, мінімізувати можливий ризик, жити в гармонії з собою та з природою. В основі терміну ''безпека життєдіяльності'' лежить співвідношення ''людина–середовище проживання''.

Частіше жертвами нещасних випадків, аварій, стихійних лих стають діти. Як правило, вони не знають елементарних правил поведінки або просто бездумно та безпечно поводять себе на вулиці, на воді, під час купання, на дорозі, в побуті тощо. Разом з тим вони і самі створюють небезпечні ситуації. Щоб протистояти такому явищу в суспільстві, треба змінити наше ставлення до нещасних випадків, озброївши підростаюче покоління певним багажем знань, забезпечивши сприятливі умови для життя, навчання, відпочинку.Термін “травма” означає тілесне пошкодження при пораненні. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення, називаються травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей, на жаль, зустрічаються досить часто і мають багато особливостей. За місцем виникнення травматизм поділяють на: побутовий; транспортний; шкільний; спортивний.

Найчастіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм - це ушкодження, які діти отримали вдома: у квартирі, у дворі чи в саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність, особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями: все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину.

Найвищий відсоток смертності після причинених травм від автомашин, автобусів, тролейбусів, потягів та інших видів транспорту. І знову ж таки, головними причинами є недоглянутість дітей на вулиці, по дорозі до школи, а також у години дозвілля. Призводить до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом. Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах, якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.

Шкільний травматизм діти отримують під час перерв, у класах, коридорах. Як і при будь-яких видах дитячого травматизму, у даному разі при плануванні профілактичних заходів треба керуватись двома основними принципами: чітко налагоджена організація трудового процесу і висока навчально-виховна робота. В кожному кабінеті є правила техніки безпеки при різних видах робіт. На початку кожного уроку потрібно їх повторювати. Діти повинні усвідомлювати, що під час виробничого навчання треба бути надзвичайно уважними, зібраними, ретельно виконувати всі настанови учителя, строго дотримуватись техніки безпеки.

Спортивний травматизм Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Але, на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що недостатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають у футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні для ігор, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. При неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних добровільних товариствах, на стадіонах. Цим вони не тільки загартують дитину, а й вбережуть від страшної небезпеки.

Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження, яких зазнають на вулиці.

Що для нас батьків може бути дорожче наших улюблених малюків? Питання банальний і відповідь на нього всього один-єдиний, але для того, щоб зрозуміти, про яку важливу тему піде мова, задайте його собі. Можливо, всі ці правила і поради, викладені тут, здадуться вам простими і зрозумілими, але саме вони "писані кров'ю".

У кожного з батьків свої погляди на те, до якої міри слід забезпечувати дитячу безпеку. Хтось вважає, що малюкові вивчати ази охорони безпеки життєдіяльності (ОБЖ) краще на власному досвіді, - падаючи і обпалюючись, але запам'ятовуючи ці уроки на все життя. А хтось впадає в іншу крайність, надмірно опіка дитини чи не до повноліття. Обидві крайності однаково небезпечні. Перша може призвести до серйозних травм, яких цілком можна було б уникнути, а друга робить малюка абсолютно безпорадним перед обличчям можливої ??небезпеки, не здатним належним чином зреагувати і захиститися. Візьмемо позитивні моменти цих полярних методів виховання і створимо якусь "золоту середину".

Не можна сказати однозначно, з якого віку можна залишати малюка вдома одного. Це залежить від багатьох обставин і, в першу чергу, від самої дитини. Вірно лише одне: дошкільник може перебувати без нагляду нетривалий час і то за умови, що він твердо знає, що можна робити, а що ні. Практично всі діти люблять різні ритуали і стежать за неухильним їх виконанням. Спробуйте-но не помити крихті руки після прогулянки, не прочитати казку перед сном або не напоїти вечірнім молоком з медом, якщо все це повторювалося з дня у день. Він неодмінно обуриться і нагадає вам про те, що ви забули зробити. Тому ознайомлює дитини з правила безпеки, як з ритуалом, який обов'язково повинен дотримуватися. Тоді ваше чадо охочіше буде погоджуватися з деякими вимогами і обмеженнями. Розмовляти на теми безпеки потрібно регулярно - вдома, на вулиці, в транспорті, використовуючи відповідні ситуації та історії з життя. І не просто розповідати, а обов'язково ставити малюкові запитання, щоб переконатися, що він все правильно зрозумів і запам'ятав. Дуже важливо не залякувати дитини різними "страшилками", на зразок віршиків про "маленького хлопчика", а давати чітку, правдиву інформацію. Малюк повинен знати, як поводитися в екстремальних ситуаціях, які можуть відбутися будинку: пожежа, коротке замикання, витік газу, аварія водопроводу. І ще. Періодично повертайтеся до вже "пройдених" тем, не бійтеся говорити про одне й те ж знову, знову і знову. Адже діти мають звичай багато забувати і часом роблять всякі дурниці просто через незнання ...

Яке правило для малюка, що залишається вдома в гордій самоті, стоїть під № 1? Правильно, "нікому не відкривай двері". Але подібні слова для дитини - порожні слова, він все одно зрозуміє їх по-своєму. Наприклад, так: "Не можна відкривати двері бандитам, а сусідові дядька Колі можна і цієї симпатичної тітоньці теж можна, адже вона назвалася листоношею ..." Досить часто діти уявляють собі злочинців злісними, страшними, з ножами і пістолетами. Дитина навіть не припускає, що милий, симпатичний, а тим більше знайома людина може бути справжнім бандитом. Але за статистикою, найбільше число насильства над дітьми здійснюється саме знайомими людьми: сусідами, родичами, приятелями ...

Вирішіть для себе, як в подібній ситуації слід діяти вашій дитині.

Варіант перший. У відповідь на дзвінок малюк повинен подивитися у вічко і запитати: "Хто?". Якщо за дверима хтось добре знайомий (бабуся або дідусь), він може відкрити двері. Якщо знайомий, але не близький (наприклад, сусідка), потрібно попросити його прийти пізніше, коли повернеться мама або тато. Якщо ж відвідувач дитині незнайомий взагалі, то краще сказати що-небудь на зразок: "Тато зараз у ванній, а коли вийде - він вам відкриє".

Другий варіант - не підходити до дверей взагалі, хто б не дзвонив. При цьому дитина повинна чітко знати: у вас і ваших близьких родичів є ключ. Чітко поясніть малюкові, що "нікому не відкривати двері" - це значить НІКОМУ, ким би людина не представлявся і що б він не говорив. Співробітниця дитячого журналу одного разу розповідала, як взялася відвезти дівчинці приз, отриманий нею за участь у конкурсі малюнків. На запитання дитини: "Хто там?" дівчина відповіла, що вона з такого-то журналу. У відповідь двері моментально відчинилися, і семирічна дівчинка, яка була вдома одна, радісно кинулася на шию представниці улюбленого видання. Після цього випадку призи стали розсилати виключно поштою. Тому батьки повинні дохідливо пояснити своєму малюкові, щоб він ні за яких обставин не порушував цього правила.

Дитина, що залишається вдома сам, повинен вміти користуватися телефоном. Напишіть крупно на аркуші паперу і повісьте на видному місці номери швидкої допомоги, пожежної охорони, міліції, мобільні батьків, а також телефонний номер кого-небудь з родичів, друзів або надійних сусідів, що живуть поблизу і готових у разі потреби прийти на допомогу. Дитина повинна чітко знати, в якому випадку і за яким телефоном він повинен зателефонувати, а також вміти правильно назвати своє прізвище та адресу. До речі, про телефони. Поясніть дитині, що, відповідаючи на телефонні дзвінки, він за жодних обставин не повинен повідомляти своє ім'я, адресу і те, що він вдома один. Найкращим відповіддю буде: "Мама зараз зайнята. Передзвоніть пізніше".

Звичайно, всі чули про ґудзики, квасолини і інші дрібні предмети, які ЛОР-лікар дістає з вух, носа або дихальних шляхів малюків. Напевно, ви думаєте, що це доля крихітних нетяма, які ще не розуміють, що так робити "ай-ай-ай"? Але так далеко не завжди. Крихти можуть засунути собі що-небудь в ніс або вухо, швидше за все, випадково, неусвідомлено, а ось 3-6 річна дитина зробить це абсолютно свідомо, і причини будуть дуже різні. Малюк росте, стає більш розумним і винахідливим, розширюються сценарії його рольових ігор, посилюється пізнавальний інтерес до навколишнього світу і собі самому. Одна моя подруга виявила у чотирирічної дочки в носі велику намистину, яку вона засунула туди з цікавості: "А що станеться з моїм носом, якщо я так зроблю? Чи зможе він дихати?" На щастя, нічого статися не встигло. Ця ж дівчинка, граючи в лікарню, складала в рот ґудзики "начебто таблетки". І чим розвинену уяву, тим винахідливішими можуть стати вчинки дитини. І марно ховати від нього всі дрібні предмети в будинку (та це й неможливо). Подібні дії убезпечать грудничка, але не врятують спритного, всюдисущого п'ятирічку. Спосіб боротьби з такими горе-експериментаторами один. Необхідно чітко і зрозуміло пояснити дитині можливі наслідки таких експериментів, але не шляхом залякування, а ґрунтуючись на знаннях про своє тіло і його функціях. І чим раніше ви почнете такі розмови, тим краще. Адже навіть трирічний малюк здатний зрозуміти елементарні основи фізіології. Але пояснюйте все це не тоді, коли "грім грянув вже", а для профілактики. І стосується це не тільки сторонніх тіл, але і абсолютно всіх інших правил безпеки. Для того щоб все дохідливо пояснити дитині, знадобиться дитяча енциклопедія про людину з хорошими реалістичними картинками, але підійде і дорослий медичний атлас (саме по ньому ми з дітьми і вивчаємо будову нашого тіла). Розкажіть маляті про дихальній системі, про те, як ми дихаємо, як важливо, щоб дихальні шляхи залишалися вільними для проходження повітря і до яких сумних наслідків може призвести зупинка дихання. І що відноситься це не тільки до намистин і ґудзиків, а й до всіляких ігор з одяганням кульків на голову і ременів або поясів на шию ("я собачка і буду ходити на повідку"). Не забудьте поговоріть з дитиною та про орган слуху, розгляньте його пристрій і розкажіть про те, як сумно для людини не чути спів птахів, шум вітру та дощу, музику, голоси близьких людей. Адже саме до цього може призвести засування у вуха паличок, сірників, горошин та інших предметів. Аналогічно розповідайте і про наслідки інших необдуманих вчинків.

Наступне про що варто було б розповісти - це вікна, балкони, шафи та інші зони підвищеної небезпеки. Актуальність цієї теми обернено пропорційна віку дитини: дитина дорослішає - ризик знижується, але до певної межі. Для забезпечення безпеки крихти досить поставити спеціальні обмежувачі на вікна та двері, для провітрювання відкривати лише кватирки і не залишати малюка без нагляду на балконі. Старша дитина вже розуміє, що висота - це небезпечно, але разом з тим вона притягує його, ніби магніт. Є певна категорія дітей, які бояться висоти, але трапляються й інші, у яких інстинкт самозбереження як би притуплені, і вони здатні на деякі необдумані вчинки. І знову випадок з життя зі щасливим кінцем. Моя подруга дитинства недавно згадувала, як років у шість їй захотілося посидіти на балконних поручнях, звісивши вниз ноги. І вона це майже здійснила на своєму балконі на ... дев'ятому поверсі. Підставивши табурет, вона почала перекидати ногу через поруччя, але, на щастя, впустила вниз тапочку. Злякавшись, що мама буде її лаяти (мама в цей час спала після нічної зміни), подруга побігла вниз за тапки і більше вже не зважилася повторити задуманий подвиг. Можливо, саме "тапочки" політ подіяв на неї протверезливо. Коли ми вчилися у першому класі, то частенько грали разом у подруги вдома. Батьки її були на роботі, а ми іноді розважалися тим, що залазили на шафу. Споруджували кволу конструкцію зі стільців і табуретів, затягували нагору яблука та іншу харчі і сиділи там, уявляючи себе якими-небудь звірками. Зараз страшно навіть згадувати ... І хіба ми не знали і не розуміли, що це небезпечно? Знати-то знали, але чи розуміли? Напевно у багатьох з вас є якісь подібні дитячі спогади і відчуття. Добре б про них не забувати. Тоді вам буде набагато легше зрозуміти вчинки і психологію вашого малюка і запобігти можливій трагедії. Для дитини має бути абсолютним табу, виглядаючи у вікно чи з балкона, підставляти під ноги стілець або інше пристосування. Адже, зазівавшись, він може занадто сильно висунутися назовні ... І лише довірчі, регулярні бесіди допоможуть донести до свідомості маленького "льотчика" всі можливі наслідки небезпечних ігор з висотою. Для особливо безстрашних і непокірних хлопців можна провести "шокову" терапію, показавши, як летить з вікна і розривається при ударі об землю паперовий або целофановий пакет, наповнений водою. Таке залякування - крайні заходи, але в деяких випадках воно приносить відчутну користь.

Не можна скидати з рахунків і електрику. Обов'язково розкажіть своїй дитині призначення і пристрій розеток, а ще краще, щоб тато разом з малюком розібрав одну з них. Одного разу побачивши пристрій розетки, дитина, швидше за все, не захоче розбирати її самостійно. Тому пояснюйте і постійно нагадуйте малюкові, як небезпечно засовувати в розетку різні предмети, особливо металеві. Покажіть дитині, як правильно вставляти вилки електроприладів у розетку і витягувати їх. Підкресліть, що робити це можна тільки в присутності батьків і зверніть увагу на те, що не можна доторкатися руками до металевих контактів, особливо не потрібно цього робити мокрими руками. Важливо, щоб дитина зі страху бути покараним не приховав від вас можливий неприємний інцидент. Оскільки іноді електротравми мають віддалені негативні наслідки.

Ми всі багато разів чули і відмінно знаємо правило: ліки, миючі засоби, побутова хімія та інші отруйні речовини повинні зберігатися в закритих ящиках або шафах. Знати-то знаємо, але чи виконуємо? Я теж частенько нехтувала таким правилом, поки не потрапила на заняття з токсикологічної хімії і не наслухалася страшних історій з практики судової медицини. За статистикою, саме отруєння побутовими отрутами стоять на першому місці серед усіх нещасних випадків, що відбуваються з дітьми. І трапляється це через нашу недбалість. Поки малюк знаходиться під нашим пильним наглядом, ми розслабляємося, наївно вважаючи, що він вже достатньо свідомий. Але, залишаючись вдома на самоті, дитина може з інтересу або від нудьги почати обстежити вміст банок і флаконів, тим більше що всі вони такі яскраві і красиві. Найчастіше діти пробують вміст флаконів помилково, сплутавши їх із знайомими продуктами харчування (сік, мед, варення) або спокусившись на красивий колір і приємний запах. Тому дуже важливо показувати дитині наявну в будинку побутову хімію і пояснювати її призначення. Зверніть увагу малюка на те, що багато засобів настільки отруйні, що працювати з ними краще в рукавичках. Дитина повинна абсолютно чітко знати, що ніякі з цих засобів не можна пити і їсти, навіть якщо вони "їстівне" пахнуть. Нагадуйте про це частіше і обов'язково розповідайте про можливі наслідки подібних "дегустацій".

Це ж стосується і ліків. З ними теж вистачає проблем. Будь-яка дитина хоч раз у житті їх вживав і впевнений, що ліки - це потрібно і корисно. Не варто його в цьому переконувати, але поясніть, що ліки може призначати лише лікар, а іноді мама, і що кожен препарат допомагає тільки при певної хвороби, в інших же випадках може бути небезпечним. Ніколи не довіряйте навіть самому свідомому дитині самостійно приймати необхідні ліки, він завжди повинен робити це під вашим контролем. Так, шестирічна донька подруги мала щоранку з'їдати по шість гомеопатичних крупинок. Вона кілька днів робила це дуже відповідально, а потім захопилася і з'їла відразу всю баночку ...

Ніколи не залишайте ліки в доступних для дитини місцях, поки їй не виповниться хоча б років 8-9. Навіть нешкідливий, на наш погляд, флакончик судинозвужувальних крапель, які ми капаємо в ніс при нежиті, може бути смертельно небезпечним для малюка, якщо він його вип'є ...

Казки-помічники

Казки - вірні помічники батьків у багатьох життєвих ситуаціях. Загалом, казка - брехня, але щось в ній є ... І якщо ви будете не просто читати малюкові на ніч казкову історію, а й обговорювати прочитане, то з раннього дитинства закладіть основи необхідних правил безпеки. Ну як ще зрозуміліше можна пояснити дитині, що не можна відкривати двері квартири чужим людям, навіть якщо вони здаються хорошими і добрими, як не на прикладі казок. Ось вовк і на маму-козу став схожий, і на бідну маленьку овечку, тільки б обдурити довірливих козенят і поросят. А мета-то зрозуміла - з'їсти їх усіх. Тільки казки закінчуються хепі-ендом, а ось в житті частіше все зовсім навпаки ... Майже в будь-якій казці, народною або авторською, є гідні обговорення моменти. Це й згадані "Троє поросят", і "Вовк і семеро козенят", і "Червона Шапочка", і навіть "Колобок". У А. Усачова в книзі "Маленька собачка Соня" є повчальна, але не страшна історія про Сонін експериментах з електрикою. А чудова казка А. Ліндгрен "Малюк і Карлсон" - це просто підручник з ОБЖ, тільки і обговорюй екстремальні ситуації, в які Малюка втягував невгамовний Карлсон ... Загалом, побільше вам, дорогі батьки, винахідливості, розуміння і здорового глузду і тоді з вами і вашими малюками ніколи нічого не трапиться ...

Як у них

У США на вас можуть запросто подати в суд, якщо з'ясується, що дитину молодше 12 років ви залишаєте вдома одного. Але у нас не Америка. І привчати дітей до самостійності багато хто починає ще до школи. Хто правий? Істина, напевно, десь посередині. У будь-якому випадку, все залежить від характеру дитини, особистості батьків і сімейних обставин.

Коли пора?

Хтось спокійно залишає вдома 5-річного малюка, хтось не може "кинути" і на півгодинки 8-річного школяра. Але в будь-якому випадку важливо враховувати наступні чинники.

• Дитина не повинна боятися залишатися одна.
• Малюк повинен вміти обслужити себе - сходити в туалет, вимити руки, налити собі води.
• Важливо навчити його користуватися телефоном (а для цього, як мінімум, треба знати цифри!).
• Добре, якщо малюк вміє самостійно грати, малювати, ліпити, розфарбовувати. Тобто розважати себе під час вашої відсутності.

Де тонко - там і рветься. Специфічно зимовий спосіб загинути - провалитися під кригу. Діти ж не розуміють, що якщо опинитися в крижаній воді, то шансів вибратися без сторонньої допомоги - немає практично жодних. Щорічно в Україні жертвами незміцнілої криги стають від 50 до 100 осіб, ще стільки ж вдається витягнути з води випадковим перехожим або рятувальникам. Тому не зайве буде нагадати, що безпечною вважається крига зеленуватого відтінку завтовшки не менш як 7 см, якщо ви йдете один, і не менше як 10-12 см - для катання на ковзанах (масового катання - 25 см). Якщо ви опинилися в крижаній воді, намагайтеся без різких рухів, не відламуючи кромку, вибиратися на кригу спочатку грудьми, потім по черзі витягуючи ноги. Якщо на ваших очах провалилася людина, то наближатися до неї потрібно тільки повзучи, широко розкинувши ноги і руки. За два-три метри від того, хто провалився, киньте йому ремінь, шарф або завбачливо прихоплену дошку, товсту гілку дерева. Відступати до берега, як би не хотілося підвестися і побігти, потрібно теж повзучи - інакше шанси опинитися у воді удвох збільшаться вдвічі. 

1. Правила дорожнього руху

2. Правила пожежної безпекиДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІШановні батьки!Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникненняпожежі:–подзвонити до служби порятунку за номером 101;–викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;–негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;–при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;–при евакуації з висотного будинку більше шансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;–пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;–при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;–намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;–до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;–за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;– вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;–не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжою притокою кисню;Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перші хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучусубстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДФ, є ризик знепритомніти і згоріти заживо!Шановні батьки! При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМЩоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:–зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;–не дозволяти дітям розводити багаття;–не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;–не дозволяти користуватися газовими приладами;–не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за відсутності дорослих;–не залишати малолітніх дітей без нагляду;–не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;–не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;–не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);–не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);–не сушити речі над газовою плитою;–не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;–не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;–не палити в ліжку.Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

3. Запобігання отруєння грибами ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ТА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУШановні батьки!Щоб захистити дитину від отруєнь, кишкових та інфекційних хвороб необхідно дотримуватись наступних санітарно-гігієнічних правил:–утримувати дитину в чистоті, до дитячого садка приводити в охайному одязі, мати запасну білизну;–мити руки після повернення додому з вулиці, після туалету, перед їжею;–овочі та фрукти мити під проточною водою та ошпарювати кропом;–пити тільки переварену або бутильовану воду;–у жодному випадку не годувати дитину грибами, сушеною чи в'яленою рибою, а також м'ясними, рибними та молочними стравами, які зберігалися неналежним чином або мають прострочений термін вживання;–не годувати дитину на вулиці (навіть фруктами чи цукерками);–не годувати дитину продуктами, що придбані у вуличних торгівців;–під час поширення інфекцій якомога рідше перебувати з дитиною в публічних місцях;–уникати контакту з людьми з підозрою на інфекційні захворювання;–при підозрі на захворювання негайно викликати лікаря та сповістити медичну сестру дошкільного закладу;–не займатися самолікуванням. Шановні батьки, радимо своєчасно проводити профілактичні щеплення від дитячих інфекцій.Швидка медична допомога – «103».  4. Запобігання отруєнь

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУШановні батьки!Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:– не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;– не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;– вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;– на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;– при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;– не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;– вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);– не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;– не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;– не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.Телефон виклику міліції – «102».Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад! ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ Шановні батьки!Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:–не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;–вчити дитину користуватися дверним вічком;–не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;–вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 112, 102, 103, 104;–забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;–забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;–не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;–запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;–не дозволяти дражнити тварин;–не дозволам вмикати електроприлади за відсутності дорослих;–не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;–не дозволяти визирати у відчинене вікно;–вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;–вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини. Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я!

6.Правила безпечної поведінки на воді та біля води.

(ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО БЕСІДИ)

Правила поведінки та рятування на воді

7. Поняття про джерела струму, їх небезпечність для життя та здоров'я людини.

(ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО БЕСІДИ)

Безпека на льодуЩе не встигли водойми міста покритись товстим льодом як на ньому почали облаштовуватися рибалки-любителі, здійснювати прогулянки дорослі та діти. На даний час у зв’язку з перепадами температури крига значно ослабла, що в сою чергу несе додаткову небезпеку і підвищує ймовірність виникнення нещасних випадків. Аналіз загибелі людей під час зимового періоду на водоймах показав, що незважаючи на певні запобіжні заходи, мають місце грубі порушення правил поведінки на льоду що призводить до трагічних випадків. Сумна статистика констатує, що з року в рік на льоду гинуть дорослі й діти. До груп підвищеного ризику в першу чергу відносяться любителі-рибалки та діти. Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради застерігає мешканців міста на необхідність дотримуватись елементарних правил безпеки на льоду.Для попередження нещасних випадків треба виконувати наступні рекомендації:· У жодному разі не виходьте на тонкий лід.· Перш ніж ступити на нього, переконайтесь, що він міцний. Але категорично забороняється робити це ударами ніг! Місця, де лід неміцний, видно здалеку: ці ділянки темніші. Зазвичай тонким лід буває поблизу берегів, кущів, у гирлах стічних вод і місцях, де б’ють джерела. Міцність льоду тут послаблена течією.· Під час руху по замерзлій водоймі варто обходити небезпечні місця та ділянки, вкриті товстим шаром снігу.· Якщо ви опинились на кризі, що недостатньо міцна, припиніть рух і повертайтесь своїми слідами, не відриваючи ніг від поверхні льоду.· Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження, негайно знайти тепле приміщення.Надання першої допомоги:· Особі, яка провалилась під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, не підходячи близько до неї. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього. Не поспішаючи, треба допомогти постраждалому вибратися з води.· Витягнути постраждалого з води та негайно відправити кого - небудь за лікарем.· Чекати прибуття лікаря, прийняти міри для надання першої допомоги.· Взимку або в холодну погоду треба постраждалого відправити у приміщення, палатку чи машину, зняти мокрий одяг, зробити компрес з одеколону, води або спирту, надіти сухий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою. Звертаємося до усіх громадян із проханням бути уважними та вкрай обережними перебуваючи на водоймах та поблизу них, а особливо до батьків: не відпускайте своїх дітей гратися на замерзлих водоймах.Забороняйте дітям бавитись на льоду без Вашого нагляду. Бережіть своє життя, не нехтуйте застереженнями!

8. Правила поведінки на воді і на льоду влітку і взимку.

9. Перша допомога в екстремальних умовах. Послідовність дій при наданні першої допомоги.

1. Переходити дорогу необхідно у місцях, позначених знаком "Пішохідний перехід”, на зелене світло світлофора, коли зупиняться всі транспортні засоби!!!

Пам’ятайте, під час ожеледиці гальмівний шлях автомобіля збільшується.

1. Обходити трамвай на зупинці необхідно спереду, а авто, автобуси – ззаду;
2. Правила протипожежної безпеки: щоб уникнути отримання травм, не підпалювати петарди, сірники, не гратися з небезпечними предметами та речовинами!!!
3. Не використовувати відкритий вогонь для оздоблення новорічної ялини.
4. Обережно користуватися електроприладами вдома, не залишати їх без нагляду ввімкнутими, не залишати без нагляду ввімкнені новорічні гірлянди.
5. Під час хуртовин, сильного вітру знаходитись у приміщенні.
6. НЕ відвідувати відкриті водойми без нагляду дорослих. Пам’ятайте: безпечним є лід, товщина якого не менше 15 см. Такий лід утворюється лише після тривалих морозів. Міцний лід має синюватий або зеленуватий відтінок. Лід білого або жовтого кольору менш міцний. Такий лід трапляється біля берега, заростей очерета та під снігом.

Дітям ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ самостійно без нагляду дорослих виходити на лід або кататися на ньому.

8. У випадку знаходження маловідомих предметів терміново повідомити дорослих або відповідні організації, не торкатися їх і не намагатися їх знешкоджувати самостійно!!!5. Правила поводження з ВНПОБЕРЕЖНО, ГАЗ!

У нашій країні як паливо широко використовується газ. Майже в кожній квартирі встановлено газові плити, водонагрівачі, опалювальні печі чи котли.

Щоб газ приносив людям лише радість і тепло, кожний член сім'ї, починаючи зі шкільного віку, мусить знати і суворо дотриму ватись правил безпечного користування газом, знати, до яких на слідків призводить порушення цих правил.

Природний газ майже вдвічі легший за повітря і при витоку з при ладів і газопроводів піднімається, скупчуючись у верхніх зонах при міщень.

Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати запаху, до них додають домішки, у результаті чо го з’являється запах гнилої капусти.

Запам’ятай, що газ, яким користуються у побуті, є горючою речовиною і порушення правил користування ним може призвести до виникнення пожежі.

Будь завжди уважним при користування газом, неухильно дотримуйся правил експлуатації газових приладів – у цьому запорука твоєї безпеки!ПАМ’ЯТАЙ, користуватись газовим приладдям можна тільки після того, як дорослі детально пояснять тобі правила поводження з ними і ще деякий час наглядатимуть за тим, чи правильно ти все виконуєш.Основні вимоги безпечної експлуатації побутового газового устаткування

Для попередження виникнення пожежонебезпечної ситуації по трібно правильно користуватися побутовими газовими приладами.

Запам’ятай основні вимоги для попередження пожежі:

• Забороняється користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням.
• Не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок затухання одного з пальників в приміщення починає надходити газ, він накопичується та, змішуючись із повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не залила вогонь пальника, протяг не загасив полум’я.

• Якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран подачі газу і провітрити приміщення.
• Категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плитою із запаленими пальниками.

• Не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини тощо.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ОТРУЄННІ ГАЗОМ:

• відчини вікна, двері;
• потерпілого необхідно винести на вулицю і розстебнути одяг на грудях. На голову покласти холодний компрес, а до ніг – грілку, оббризкати обличчя холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт, напоїти міцним чаєм, кавою.

• Негайно викликай швидку медичну допомогу – 103 або рятувальну службу – 112.

Порядок дій при виявленні запаху газу:

1. Ні в якому разі не використовуй сірники, запальнички та інші джерела відкритого вогню; не вмикай світло та будь-які електроприлади; не користуйся електродзвінками квартир; не використовуй телефони з дисковими номеронабирачами;
2. Негайно перекрий вентилі на газовому приладді і крани на плиті; 
3. Відчини вікно і двері, створивши протяг для провітрювання приміщення;
4. Викликай газову службу за телефоном 104.

• Головна
• Для батьків
• Безпека життя дитини
• Поведінка на дорозі

Правил дорожніх у світі багато
Знати їх треба добре, малята!
Правила руху потрібно вивчати,
Щоб небезпечних шляхів уникати.

Дорога до дитячого садка...

Дорога до дитячого садка завжди є справжньою пригодою, але також вона завжди містить небезпеку, про яку ви маєте знати, для того, щоб бути у безпеці.

Згадайте свою дорогу до дитячого садка.
Скільки разів ви переходите вулицю?
Скільки світлофорів ви зустрічаєте на соєму шляху?
Скільки дорожніх знаків ви бачите?

Чи звертаєте ви увагу на машини, що рухаються, коли переходите пішохідний перехід?
Чи завжди ви ходите тільки по тротуару?
Чи достатньо ваш одяг світлий, для того щоб його могли розгледіти водії з відстані 100 метрів?



 

Що повинен знати пішохід!

На вулицях і дорогах багато машин та іншого транспорту. Усі діти та дорослі, пішохіди та водії обов'язково повинні рухатися по вулиці так, щоб не створювати перешкоди для руху інших.

Порушення правил дорожнього руху - небезпечно для Вашого життя!!!

ПРАВИЛА ПІШОХОДА :

1. Ходіть тротуарами чи пішохідними доріжками, притримуючись правої сторони.
    
2. Там де немає тротуарів, йдіть узбіччам дороги, назустріч транспорту. І тільки з дорослими!
    
3. Дозволений для переходу сигнал світлофора - зелений. На жовтий і червоний не можна переходити вулицю!
    
4. Ніколи не перебігайте вулицю! Переходьте її спокійним кроком і лише по пішохідному пеходу. Якщо перехід не позначено, то спочатку подивись ліворуч, а посередині дороги - праворуч.
    
5. Переходьте вулицю лише тоді, коли транспорт дуже далеко, або його зовсім немає на дорозі.
    
6. Коли переходитимете вулицю, не розмовляйте по мобільному телефону і не вдягайте навушники.
    
7. Ні ззаду, ні спереду не можна обходити автобус. Дочекайтеся доки він рушить з автобусної зупинки.
    
8. Ніколи не грайтеся на дорозі! Це дуже небезпечно!
    
9. Темними осінніми та зимовими вечорами носіть одяг із світловідбиваючими елементами.

З Н А К И , які теба знати!

"ОБЕРЕЖНО ДІТИ" - ти повинен їхати повільно і уважно стежити за рухом пішоходів.


 

"ПІШОХІДНИЙ ПЕРЕХІД" - ти повинен переходити дорогу саме у цьому місті.

 

"ЖИТЛОВА ЗОНА" - ти повинен їхати повільно і дивитися на пішоходів, а особливу у вагу звертати на дітей, які граються на вулиці.

"СТОП" - ти повинен зупинитися і пропустити ішних.


 

"ДОРІЖКА ДЛЯ ПІШОХОДІВ" - ти повинен користуватися нею, коли йдеш пішки.
 

"ДАТИ ДОРОГУ" - їдь повільніше або зупинись і пропусти інших.
 

"РУХ ПІШОХОДІВ ЗАБОРОНЕНО"


 

"АВТОБУСНА ЗУПИНКА" - тут зупиняються автобуси.




 

Світлофор вогнем палає,
Він дітей застерігає,
Тож спинися враз, не йди,
Як не хочеш ти біди.
Як загориться жовте світло-
Наче сонечко розквітло!
Значить скоро можна йти,
Перехрестя перейти.
А зелений, як засяє,
Нас одразу привітає:
Вільний шлях, діти йдіть,
Та здоровими ростіть!